Автоматичні системи пожежогасіння
Автоматичні системи пожежогасіння досить ефективні для ліквідації загоряння на його ранніх стадіях. Автоматичне пожежогасіння застосовується спільно з системою пожежної сигналізації або автономно, повністю виключаючи людський фактор при його запуску. Варто зазначити, що проектування і монтаж систем автоматичного пожежогасіння – заходи дуже відповідальні, так як визначають ефективність і безпеку системи в процесі експлуатації.
Про безпеку сказано не випадково – деякі типи установок пожежогасіння, при порушенні вимог нормативних документів за вибором, проектування, монтажу, при спрацьовуванні можуть представляти серйозну загрозу здоров’ю, життю людей. Це залежить від того, що гасіння полум’я досягається, в тому числі, за рахунок обмеження доступу кисню в зону горіння з усіма наслідками, що випливають звідси можливими наслідками для людини.
Тому, проміжок часу між виявленням автоматичною пожежною сигналізацією загоряння або іншою спонукальною системою, і запуском установки пожежогасіння повинен бути достатнім для забезпечення евакуації людей з небезпечної зони. З іншого боку, чим більше цей час – тим вище ступінь розвитку пожежі. Так що дотримання “золотої середини” тут дуже важливо.
Досягається це:
поділом об’єкта на зони таким чином, щоб запуск автоматичної системи пожежогасіння був максимально локалізована по відношенню до вогнища спалаху;
обладнанням об’єкта системою оповіщення, управління евакуацією виконаної за зональним принципом з пріоритетним оповіщенням в зонах загоряння;
грамотно складеним планом евакуації, нарешті.
Перелік об’єктів, які підлягають обладнанню установками пожежогасіння визначає додаток А таблиця А.1 і таблиця А.2 ДБН В.2.5-56: 2014.
Нижче наводиться огляд основних типів систем пожежогасіння.
Системи водяного пожежогасіння в якості вогнегасної речовини використовують воду, можливо – з додаванням піноутворювача. Ці системи забезпечують поверхневе гасіння полум’я за рахунок охолодження зони горіння, а при застосуванні піноутворювача – також обмежують доступ до полум’я кисню. Для людей найменш небезпечні, ефективні для гасіння великих площ, тому широко використовуються в великих торгових центрах, паркінгах, виробничих приміщення та складах . Крім того установки водяного пожежогасіння здатні створювати водяні завіси для локалізації вогнища загоряння, зрошувати стіни будівлі, підвищуючи їх вогнестійкість.
Застосування водяного пожежогасіння там, де є неізольовані електромережі, можливо тільки після автоматичного відключення напруги.
Водяне пожежогасіння вимагає прокладки системи трубопроводів, установки насосних станцій, іншого обладнання, що визначає досить високу його вартість.
Автоматична система водяного пожежогасіння регламентується ДСТУ Б EN 12845:2011 (частина 1 та частина 2);
Стаціонарні системи пожежогасіння – Дренчерні системи регламентується ДСТУ Б CEN/TS 14816:2013
Стаціонарні системи пожежогасіння. Системи пінного пожежогасіння регламентується ДСТУ Б EN 13565-2:2013
Системи порошкового пожежогасіння забезпечує розпилення вогнегасного порошку, який при впливі на нього високої температури розкладається на негорючі компоненти, перешкоджаючи процесу горіння. Гасіння порошком можливо за площею (поверхні) та об’ємом .
Установки порошкового пожежогасіння досить прості при монтажі, можуть використовуватися для гасіння загорянь при наявності електроустановок без зняття напруги, проте вибираючи їх слід враховувати такі фактори:
– вогнегасна речовина несе серйозну небезпеку для органів дихання,
наявність конвекційних потоків повітря (протягів) може значно зменшити концентрацію вогнегасної порошку в зоні горіння, тим самим знизивши ефективність гасіння.
– стелажі, можуть створювати “тіньові” зони, при надходження в які вогнегасної порошку буде недостатнім,
– оскільки викид порошку здійснюється під високим тиском, кріплення порошкових модулів повинно проводитися на жорстких конструкціях, що перешкоджають їх зміщення при спрацьовуванні системи.
Стаціонарні системи пожежогасіння. Система порошкового пожежогасіння регламентується ДБН В.2.5-56: 2014
Системи газового пожежогасіння здійснюють подачу в приміщення газу не підтримує горіння, тому теж небезпечні для людини. Гасіння пожежі цією системою можливо тільки за обсягом. Газове пожежогасіння слід застосовувати при високому ступені герметичності приміщень їм обладнаних.
Системи газового пожежогасіння регламентується ДСТУ EN 15004-1:2014 (дійсний з 1 січня 2016р)
Системи аерозольного пожежогасіння поєднують принципи порошкового та газового пожежогасіння. Вогнегасною речовиною є спеціальний аерозоль, що генерується модулем пожежегасіння. Аерозоль містить як мелкодісперсіонние частки, так і газову складову. Раніше сказане про порошкове і газове пожежогасіння належить також до систем аерозольного пожежогасіння. Крім того, слід звернути увагу, що генерація аерозолю відбувається при досить високих температурах, що може служити вторинним фактором загоряння.
Системи аерозольного пожежогасіння регламентується ДСТУ CEN/TR 15276-2:2014 (дійсний з 1 січня 2016р)
Перераховані тут типи систем пожежогасіння застосовуються спільно з автоматичною пожежною сигналізацією, системами оповіщення про пожежу. Слід зазначити, що сигнал на запуск системи пожежогасіння, як правило, формується спеціальними приладами і являє собою електричний імпульс з певними значеннями струму, напруги та тривалості. Електричні кола пуску модулів пожежогасіння повинні автоматично контролюватися на “обрив”, “замикання”.
Для систем пожежогасіння модульного типу (порошкове, газове, аерозольне) на об’єкті повинен бути передбачений запас відповідних модулів не менше встановлених у найбільшій за їх кількістю зоні пожежогасіння.
До речі, установка протипожежних дверей може значно підвищити ефективність системи пожежогасіння, а в окремих випадках – взагалі від неї відмовитися.
Безумовно, наведений тут огляд систем пожежогасіння є виключно ознайомчим. Тих, хто хоче більш детально ознайомитися з правилами вибору, проектування, монтажу цих систем можу адресувати до відповідних нормативних документів.