Система контролю і управління доступом (СКУД)

Дана система призначена для відстеження проходу людей в певні приміщення і для здійснення збору і запису інформації про дії співробітників об’єкта та його відвідувачів. Система контролю доступу постійно забезпечує контроль за порядком на об’єкті. Основними місцями для установки системи контролю доступу на підприємствах прохідні виробничий і офісних приміщень, приміщення особливого призначення і пункти в’їзду та виїзду автотранспорту. Система контролю доступу в офіс може бути автономною або ж однією зі складових інтегрованої системи безпеки будівлі.

Така система зазвичай асоціюється з використанням особистих карток, які дають право на вхід і перебування, наприклад, в офісному центрі. Але на цьому принцип роботи системи не обмежується, про що далі піде мова.

Система контролю доступу може виконувати наступні завдання:

• Система доступу з кодом. Використовується для об’єктів з підвищеною секретністю і з підвищеними вимогами до безпеки. Крім використання карток, тут передбачена функція введення через спеціальну клавіатуру персонального коду, який є індивідуальним і може бути змінений тільки самим користувачем або адміністратором. Така клавіатура дозволяє ввести сигнал тривоги у разі загрози співробітнику. Активується охоронна сигналізація, яка повідомить диспетчеру про необхідність вжиття заходів.
• Управління дверима. Контроль доступу дає можливість контролю і управління дверима. Така система дає право не тільки на вхід, але і на управління дверима, які оснащуються пристроєм, читає інформацію. Наприклад, може дати сигнал тривоги, якщо двері залишаються відкритими більше часу, ніж це передбачено. Система може дати дозвіл на відкриття дверей тільки в певні години і тільки при використанні спеціально визначеній картки.
• Управління шлюзом проходу. Така система не дає можливості одночасного проходу двох або більше осіб. Щоб зайти всередину, спочатку особа активує карткою перші двері шлюзу, а після їх закриття другу. Прохід без активації других дверей неможливий.
• Управління доступом до ліфта. Це дозволяє, в першу чергу, блокувати конкретні поверхи окремим особам, доступ для яких не бажаний, або взагалі заборонений. Також за допомогою карти можна викликати ліфт на необхідні поверхи, в той час, як інші такої можливості не мають.
• Управління потоком відвідувачів. Право доступу відвідувачів об’єкта при необхідності може бути обмежена за часом. Це може стосуватися як конкретної кімнати, так і цілого приміщення. Така інформація зберігається в системі і може бути отримана з архіву в разі необхідності проведення експертизи або розслідування. В даному випадку картка допомагає персоніфікувати «гостя» і визначити дозволяється йому вхід.
• Контроль в’їзду і виїзду автотранспорту. Принцип роботи аналогічний роботі системи контролю доступу за допомогою двері. Замість них тут виступає шлагбаум або автоматичні ворота.
  Облік робочого часу персоналу. Дає можливість здійснення контролю і обліку перебування співробітників на території, фіксуючи час входу і виходу. Такі дані можуть бути використані при розрахунку заробітної плати або як аргумент для проведення різних внутрішніх службових розслідувань.

Технічні засоби контролю доступу:

• Кодові клавіатури. Найбільш прості пристрої доступу. Ідентифікується код, що набирається користувачем. Індивідуальний для кожного користувача код дозволить системі зрозуміти, хто саме його набирає. Знання коду досить для “обману” системи, але код не можна втратити, його можна тільки повідомити (добровільно або під загрозою). Багато моделей мають додаткові функції підвищення секретності: вироблення сигналу тривоги при спробі підбору коду, спеціальний код, який подає сигнал тривоги (наприклад, користувач під загрозою набирає код з якоїсь додаткової цифрою, при цьому двері відкриваються, але охорони надходить сигнал тривоги). Поєднані зчитувачі, наприклад, “карта + код” забезпечують захист у разі втрати картки легальним користувачем, для доступу треба не тільки пред’явити карту, але і набрати код. Основні недоліки кодових панелей очевидні. Набір коду – це процедура, і виконати її користувачеві кілька десятків, а то і сотень раз в день утомливо і неприємно. Код можна просто підглянути, для захисту від цього буде потрібно спеціальне розташування клавіатури і збільшення довжини коду, а це ще більше ускладнить процедуру доступу;

• Магнітні картки. Пластикові картки з магнітною смугою – найбільш широко і давно відомий тип карт. Багато системи дозволяють використовувати стандартні кредитні картки з магнітною смугою. Для зчитування необхідно розташувати картку певним чином і провести її через зчитувач або вставити картку в спеціальний проріз зчитувача. Це не завжди зручно і вимагає певного часу. Карти і зчитувачі мають досить великий, але цілком кінцевий ресурс. Магнітна картка може бути скопійована відносно недорогим на сьогоднішній день обладнанням, тому її слід віднести до елементу ідентифікації середнього рівня секретності. Забруднення карти, розміщення її поблизу сильних джерел магнітного поля може привести до виходу її з ладу. Основна перевага: магнітна карта на сьогоднішній день найбільш дешевий тип карти. Застосування магнітних карт виправдано при дуже великій кількості користувачів і їх високою змінюваності (наприклад, для постояльців в готелі);

• Картка зі штрих-кодом. Картка містить штрих-код (Bar code), нанесений на паперову або пластикову основу. Для зчитування картки її необхідно певним чином провести через проріз зчитувача, де встановлені світлочутливі елементи. Основний недолік: легкість копіювання і підробки. Дещо важче підробити картки зі штрих-кодом, видимим тільки в інфрачервоному діапазоні, – потрібна відеокамера (вона чутлива в ІЧ-діапазоні) або прилад нічного бачення. Знаходять дуже обмежене застосування;

• Proximity карти. Безконтактна радіо карт проксіміті (Proximity) містить чіп з індивідуальним кодом і малопотужний радіопередавач. Зчитувач має в своєму складі постійно випромінює електромагнітну енергію антену. При внесенні картки в зону дії поля зчитувача відбувається заживлення чіпа картки, і карта передає зчитувача індивідуальний код. Таким чином, користувачеві досить піднести картку до зчитувача на певну відстань, при цьому позиціонування картки щодо зчитувача не має значення. Відстань для більшості зчитувачів становить 5-15 см, а для деяких моделей зчитувачів досягає 1-2 м. Відсутність необхідності позиціонувати карту забезпечує простоту і високу швидкість проходу користувачів, що особливо важливо при частому використанні карти і на прохідних в умовах інтенсивного потоку користувачів. При використанні зчитувача з великою дальністю користувачеві навіть не треба діставати картку з кишені. Однак, до застосування таких зчитувачів треба ставитися досить обережно – якщо користувач виявиться на відстані дії зчитувача, двері буде відкрита, навіть якщо користувач направляється зовсім в інше місце. Картка абсолютно не зношується, не має джерела живлення, не боїться вологи, забруднення, володіє достатньою механічною міцністю і необмеженим терміном служби. Підробка такої карти є надзвичайно складною. Проксі-картки зазвичай програмуються при виготовленні, але є моделі з можливістю перезапису коду. За форматом стандартна карта відповідає звичайній магнітній картці, але трохи товщі. Існують “тонкі” проксі, які повністю відповідають за розміром стандартної магнітній картці. На такі проксі-карти можуть наноситися написи і фотографії. З тієї ж технології виготовляються ідентифікатори у вигляді брилків, браслетів або спеціальних пристроїв, що закріплюються на автомобілях. Ідентифікатори проксі можуть мати вбудований джерело живлення. При цьому їх термін служби складає не менше 5 років, і вдається досягти великого радіусу дії при менших розмірах зчитувача. На сьогоднішній день карти Proximity є оптимальним варіантом для переважної більшості застосувань систем контролю доступу .;

• Радіокарти. Радіоканал може використовуватися для передачі коду зчитувача. Ідентифікатором може служити мініатюрний радиобрелок або невеликий передавач, встановлений на автомобілі. Достатнім ступенем захищеності мають тільки спеціальні системи з “блукає” кодом, інші системи досить легко “зламуються”. Перевага – великий радіус дії. Зазвичай використовуються для управління воротами, шлагбаумами і т.п .;
• ІК-брилки. ІК-брилки – мініатюрні передавачі коду в інфрачервоному діапазоні. Краще, ніж радіоканальні пристрої, захищені від перехоплення, за рахунок більшої спрямованості і меншого радіусу. Знаходять дуже обмежене застосування;

• Смарт-карта. Смарт-карта – це пластикова карта формату звичайної кредитки, має вбудований процесор і контактні площадки для харчування та обміну зі зчитувачем. Можуть мати дуже високий ступінь захищеності, але в системах контролю доступу знаходять вкрай обмежене застосування;

• Електронні ключі. Під електронними ключами розуміються різні пристрої, що містять код і передають його зчитувача через контакти. Найбільшого поширення набули брелки і карти “touch memory”. Мікросхема з кодом розташована в мініатюрному корпусі з нержавіючої сталі, конструктивно нагадує батарейку “таблетку”. Для передачі коду необхідно торкнутися такої таблеткою контактів зчитувача. Випускаються в оправках в виде брелка або кріпляться до картки стандартного формату. Мають вкрай високу зносостійкість, механічну міцність, стійкі до агресивних середовищ;

• Біометричні системи розпізнавання. Біометричні системи розпізнавання засновані на аналізі індивідуальних біометричних ознак людини: відбитків пальців, тембру голосу малюнка сітківки ока, форми кисті руки. Такі системи забезпечують максимальний рівень секретності.